Літературні підсумки 3/2020

До кінця року залишилося лише три місяці. Час ділитися проміжними підсумками за третій квартал року.

Попередні звіти лежать ось тут: квартал 1/2020 і квартал квартал 2/2020.

Книга-картинка

Найбільший прогрес у цей квартал відбувся з моєю книгою картинкою.

Я її нарешті закінчила. 🙂 Проект склала докупи у макет книги 27 вересня.

Детальніше про процес створення дитячої ілюстрованої книги та які на неї далі плани, напишу окремий пост.

Оповідання, блог та книга

Для тих, хто заглядає на мій блог регулярно, не секрет, що третій квартал у мене був менш ефективним у літературній сфері. Менше постів, менше оповідань, менше літературних новин.

Оскільки я створила цей блог, щоб розповідати чесно про подорож до публікації, то місце тут не лише підсумкам успіхів.

Після успішного другого кварталу, коли я створила цілу серію оповідань, третій я починала з головою у хмарах і планом створити до кінця року нарешті чистовик своєї книги. Дедлайн був чіткий, адже я планувала подати рукопис на літературний конкурс.

На той момент я вже рік активно збирала й вивчала матеріали до книги, декілька разів переписала план роману й біографії головних персонажів, написала три розділи, проконсультувала й доповнила свій сюжет у літературній школі.

Все вказувало на чудовий старт. Просто сідай і пиши.
І ось тут на сцені з’являється “але”.

Просто сісти й написати не вийшло.

Я заводила будильник з нагадуванням, старалася писати в один і той же час зранку чи ввечері, навіть в обід. Ходила з диктофоном гуляти, щоб начитувати книгу на нього. Я провела години зі своїм коачем, аналізуючи й плануючи процес написання книги та чому він застиг на місці. Оголошувала власні челенджі на своїй Мастермайнд-групі. Не виходила з дому без зошита та ручки.

Я намагалася обдурити саму себе. Спершу сіла писати щоденники, щоб запустити звичку писати. Потім в останній момент вирішила повністю перевернути догори дригом сюжет. Я пробувала писати вдома, у кафе, на комп’ютері, айпаді, у записнику. Навіть купила звичайні шкільні зошити у лінійку, схожі до тих, у яких писала історії в дитинстві. Загалом — будь-який каприз для внутрішнього творця.

Але внутрішній творець кривив носом, відвертався й ігнорував мої потуги. За місяць експериментів я витиснула з себе всього декілька сторінок тексту.

Невдача з книгою вплинула й ширше — за весь квартал мені вдалося завершити лише одну статтю на блог. Я написала півтора оповідання і навіть на декілька тижнів випала з роботи над книгою-картинкою.

Ці війни з собою так висмоктали, що у результаті після серпневої відпустки я вирішила відпустити цю ситуацію й дозволити собі просто не писати, не тиснути на себе. Весь вересень я займалася виключно ілюстрацією, оминаючи літературу по широкій дузі. Жодних майстер-класів, книг про письменницьку майстерність, навіть майже жодних оповідань. Я просто відійшла убік і дозволила собі про це не думати у надії, що апетит з’явиться сам.

Навчання й експерименти

У вересні я продовжила свій процес дослідження дитячих книг-картинок. Цього разу під лупу потрапила міська бібліотека, що повернулася до роботи після карантину. Аналізую книги, одне видавництво за раз, починаючи зі своїх улюблених видавців.

У тому ж вересні я пішла у нову художню студію (вкотре), щоб більше малювати на папері новими матеріалами. Не все ж Діджітал. І перший мій проект – акриловий та (хто б сумнівався) на основі нашої міфології. От тягне мене туди.

Що далі?

Після внутрішніх літературних воєн я вирішила повернутися назад до формату оповідань хоча б до кінця року.

Найближчим часом починаю роботу над новим проектом дитячої книги. на світ проситься одразу декілька тем. Цього разу поставила перед собою короткий дедлайн, так що до кінця року димітиме я від роботи.