В 2021 на блозі новин було мало. Чому — розповім нижче. Задумувалася «Кава та Література», щоб зберігати нотатки з творчої подорожі, а шлях іноді може й через хащі вести.

То куди я зникала?

Друга половина 2020-го у моєму житті вийшла про ілюстрацію. Я закінчила першу книгу-картинку та одразу пірнула у створення другої. Через такий художній марафон тексти мусили зачекати у черзі.

У січні 2021-го їхній час настав. Я заручилася підтримкою коача та конкурсним дедлайном, дістала з віртуальної шухляди свої слов‘янські байки та взялася писати далі. Багато. І швидко. У той час якраз під руку потрапила автобіографія Рея Бредбері і мене захопила його ідея писати одне оповідання на тиждень.

Ілюстрація припаркувалася до весни, в лютому ж я дала собі офіційний дозвіл (уперше за декілька років) не малювати взагалі та сконцентруватися на тому, щоб завершити збірку оповідань.

Отак мої морозні зимові вечори 2021 пройшли з ноутбуком та надприродними створіннями, що випірнали з глибин уяви на сторінки оповідань.
Писала я майже щодня і за перші декілька тижнів, згідно з планом, створила-таки серію нових історій.

А потім стався Він…

Збій.

Темп падав, виснажувалася я все швидше і вже до кінця лютого зовсім перестала писати. Збірка залишилася недописаною, та видихнути часу не було: саме починалося навчання на чергових курсах з ілюстрації. Одночасно з цим, з січня до травня я писала серію казок на літературний конкурс.

І більше про збій

Той самий збій, що трапився зі мною ще в лютому, все-таки не розтанув у повітрі. Виявилося, то була лише перша ластівка класичного вигорання. Про це напишу окремий пост.

З вигорання у творчому плані я вийшла лише під кінець вересня. Вкінці квітня втомилася боротися із собою та прийняла факт, що потрібно відпочити від усього, навіть від творчості. Тривала ця вимушена перерва у рази довше, ніж я передбачала у найбільш песимістичному сценарії. Коли готувала ці підсумки, здавалося, взагалі не буде про що писати після такого року. Але… але. Несподівано для себе згадала не одну подію, яка робить цей рік у творчому плані для мене вийнятковим.

Що встиглося у 2021?

Цього року я спробувала себе у ролі казкарки. Деякі з перших моїх казок потрапили до довгих списків конкурсів, а одну читали у дитячій програмі на радіо. Тому тепер це офіційно, я трохи казкар 🙂

В ілюстрації у 2021 вирішила поставити на розвиток та переосмислення. Ще в січні записалася на консультацію з оглядом портфоліо. У березні почалися двомісячні курси з книжкової ілюстрації від Літосвіти. А потім одразу ще один тижневий інтенсив Барабуки. Це все штовхнуло мене задуматися про вибір тем та спробувати новий процес створення ілюстрацій. Не обійшлося й без чергових експериментів. У 2021 я малювала ілюстрації для дизайну інтер’єру, віммельбухи, подарункові квест-ілюстрації, обкладинки.

Хоча на блозі не було цього року нових оповідань, все-таки вони писалися. Я вирішила звернути увагу на літературні конкурси й через це менше зі своїх творів викладаю тепер в Інтернеті – такі зазвичай умови більшості конкурсів.

У вересні я повернулася до художньої студії, дедалі більше малювала акрилом та вперше за 15 років взялася за олійні фарби.

Мій внутрішній творець отримав нарешті вдома свій куток-студію. Тепер у мене є місце лише для творчості.

В листопаді я зненацька потрапила на вікенд-курси з відомим польським сценаристом. Там створила ідею свого першого сценарного проєкту, яким хочу зайнятися у 2022.

Восени почала співпрацю як рецензент з порталом дитячої літератури Барабука. Перша моя рецензія невдовзі з‘явиться на сайті.

До ілюстраційних челленджів у соц. мережах я приглядалася не перший рік, та все ніяк не знаходила на це час до осені 2021. Виконувати повністю всі завдання не бралася, але завдяки челлендджам розбудувала портфоліо новими для себе темами.

У 2021 я прочитала рекордну кількість книг-картинок і почала робити на них огляди у Stories.

Біографії письменників читаю вже не перший рік, а от біографії художників стали для мене відкриття року. Скільки, виявляється, актуального для творчої кар‘єри у 2021 можна почерпнути від майстрів, що жили і творили 100-200 років тому. Нотатки з їхніх біографій я теж почала публікувати у Stories.

Цей рік був різний. Я вперше зіштовхнулася з настільки потужним вигоранням. Уперше навчилася дозволяти собі не творити довгий час і не відчувати через це докорів сумління. Я спробувала багато нового, перестала відкладати експерименти, які хотіла спробувати уже кілька років. Творчість – вона ж саме про експерименти, щоб завжди самому було цікаво. 2022 вітаю зі стану спокою. За мною повний випробувань рік, що приніс багато цікавого. Скільки б випробувань не ніс 2022, сподіваюся також перетворити їх на натхнення.