За нами шалений рік з сюжетом для нового антиутопічного серіалу на Netflix. Та у всесвіті Кави і Літератури вся драма лише на сторінках текстів та ілюстрацій.

Прощавай, 2020. Що вдалося та не вдалося?

То що ж трапилося у 2020-му у контексті літературного проекту?

Вдалося…

– З’явився цей блог. Створила я його рівно рік тому, у січні 2020, хоча перші регулярні статті та оповідання публікувалися вже в березні.

– Я пройшла декілька літературних курсів: між іншим, також один тижневий курс у Карпатах. Найбільшим набутком освітньої програми 2020 були знайомста з іншими письменниками — початківцями й ветеранами.

– Написала серію оповідань на основі міфології та започаткувала серію оповідань про Індію. Більшість з них є на блозі.

– Завершила свою першу книгу-картинку та створила в експрес-темпі проект другої на конкурс.

– Занурилася таки нарешті у вивчення й аналіз книжкового ринку очима письменника та автора книг-картинок.

– Зробила творчі літературні канікули на хуторі під лісом (хоча по факту вийшли вони більш для натхнення та нових ідей, ніж літератури)

– Я нарешті вийшла з письменницького блоку та писала цього року у рази більше, ніж за минулих декілька років.

А що ні?

– Мені не вдалося особисто зустрітися та показати свою книгу-картинку видавцям на книжковій ярмарці у моєму місті. Хоча я й встигла завершити її вчасно, ярмарку відмінили через вірус.

– З тієї ж причини не вдалося побувати на Болонській ярмарці дитячих книг, на яку хочу потрапити вже декілька років.

– За тим же сценарієм не зрослося і з планом поїхати на літній тижневий курс книжкової ілюстрації в Італії.

– Я не завершила цього року писати повість (хоча, здавалося б, каратнин – лише сидіти й писати). Декілька разів міняла стиль та жанр книги, переписувала план та переосмислювала сюжет, вигадувала заново біографії персонажів. Та цього року все ж не склалося з довгими літературними формами. Продовжимо осаджувати цю Трою в 2021.

Привіт, 2021 або Що далі?

Перед Новим роком я традиційно сіла аналізувати минулий рік та планувати новий. Довго й натужно виписувала свої “хочу”, “варто”, “треба” та вигадувала, що нового робитиму.

А потім мені вперше захотілося викинути свій черговий наполеонівський новорічний план геть і замовити Всесвіту у Новорічну ніч лише одне: творити й далі. Продовжувати творити, як і минулого року, але трохи більше, трохи краще.

А експерименти та творчі досліди… вони і так будуть. У мене без них ніяк, з планом чи без.

Щоб не лити одну воду, залишу тут все ж декілька конкретніших пунктів.

– Наприкінці року я зацікавилася літературою для дітей і почала декілька коротших та середньої довжини проектів з цим пов’язаних. Продовжу з цим у першій половині року.

– 2020-ий розклався дуже непропорційно на два ілюстраційно-книжкові проекти: 9 місяців на “Еллу”, 2 на “Міо”. Надіюся, що у 2021 вийде трохи краще та трохи більше. І трохи швидше 🙂

– Минулий рік був для мене переломним у плані написання художніх творів. Сподіваюся, що 2021 принесе цих творів трішки більше. Серія міфологічних оповідань впевнено крокує з нами у новий рік. У планах також відновлення серії Індійських байок та нові літературні проекти.

Основна літературна ціль 2021-го: більше регулярної письменницької практики.

Усім цікавих книжок!

До кінця року залишилося лише три місяці. Час ділитися проміжними підсумками за третій квартал року.

Попередні звіти лежать ось тут: квартал 1/2020 і квартал квартал 2/2020.

Книга-картинка

Найбільший прогрес у цей квартал відбувся з моєю книгою картинкою.

Я її нарешті закінчила. 🙂 Проект склала докупи у макет книги 27 вересня.

Детальніше про процес створення дитячої ілюстрованої книги та які на неї далі плани, напишу окремий пост.

Оповідання, блог та книга

Для тих, хто заглядає на мій блог регулярно, не секрет, що третій квартал у мене був менш ефективним у літературній сфері. Менше постів, менше оповідань, менше літературних новин.

Оскільки я створила цей блог, щоб розповідати чесно про подорож до публікації, то місце тут не лише підсумкам успіхів.

Після успішного другого кварталу, коли я створила цілу серію оповідань, третій я починала з головою у хмарах і планом створити до кінця року нарешті чистовик своєї книги. Дедлайн був чіткий, адже я планувала подати рукопис на літературний конкурс.

На той момент я вже рік активно збирала й вивчала матеріали до книги, декілька разів переписала план роману й біографії головних персонажів, написала три розділи, проконсультувала й доповнила свій сюжет у літературній школі.

Все вказувало на чудовий старт. Просто сідай і пиши.
І ось тут на сцені з’являється “але”.

Просто сісти й написати не вийшло.

Я заводила будильник з нагадуванням, старалася писати в один і той же час зранку чи ввечері, навіть в обід. Ходила з диктофоном гуляти, щоб начитувати книгу на нього. Я провела години зі своїм коачем, аналізуючи й плануючи процес написання книги та чому він застиг на місці. Оголошувала власні челенджі на своїй Мастермайнд-групі. Не виходила з дому без зошита та ручки.

Я намагалася обдурити саму себе. Спершу сіла писати щоденники, щоб запустити звичку писати. Потім в останній момент вирішила повністю перевернути догори дригом сюжет. Я пробувала писати вдома, у кафе, на комп’ютері, айпаді, у записнику. Навіть купила звичайні шкільні зошити у лінійку, схожі до тих, у яких писала історії в дитинстві. Загалом — будь-який каприз для внутрішнього творця.

Але внутрішній творець кривив носом, відвертався й ігнорував мої потуги. За місяць експериментів я витиснула з себе всього декілька сторінок тексту.

Невдача з книгою вплинула й ширше — за весь квартал мені вдалося завершити лише одну статтю на блог. Я написала півтора оповідання і навіть на декілька тижнів випала з роботи над книгою-картинкою.

Ці війни з собою так висмоктали, що у результаті після серпневої відпустки я вирішила відпустити цю ситуацію й дозволити собі просто не писати, не тиснути на себе. Весь вересень я займалася виключно ілюстрацією, оминаючи літературу по широкій дузі. Жодних майстер-класів, книг про письменницьку майстерність, навіть майже жодних оповідань. Я просто відійшла убік і дозволила собі про це не думати у надії, що апетит з’явиться сам.

Навчання й експерименти

У вересні я продовжила свій процес дослідження дитячих книг-картинок. Цього разу під лупу потрапила міська бібліотека, що повернулася до роботи після карантину. Аналізую книги, одне видавництво за раз, починаючи зі своїх улюблених видавців.

У тому ж вересні я пішла у нову художню студію (вкотре), щоб більше малювати на папері новими матеріалами. Не все ж Діджітал. І перший мій проект – акриловий та (хто б сумнівався) на основі нашої міфології. От тягне мене туди.

Що далі?

Після внутрішніх літературних воєн я вирішила повернутися назад до формату оповідань хоча б до кінця року.

Найближчим часом починаю роботу над новим проектом дитячої книги. на світ проситься одразу декілька тем. Цього разу поставила перед собою короткий дедлайн, так що до кінця року димітиме я від роботи.

Перше півріччя 2020 за нами, а це означає, що час для проміжних підсумків кварталу та першої половини 2020.

Попередні підсумки можна читати ось тут: квартал 1/2020

Ну то до діла.

Блог та оповідання

У другій чверті року на блозі з´явилося 5 нових статтей, серед яких 3 — оповідання зі всесвіту Слов‘янські байки.

Ще два оповідання з цієї ж серії зараз у процесі створення. Одне з них я відберу на літературний конкурс.

Тепер на блозі є закладка Зміст для зручної навігації.

Книга-Картинка

Найбільших змін за ці три місяці зазнала книга-картинка про Еллу. У липні буде рік від початку роботи над нею і я додала обертів, щоб завершити роботу у липні ж.

Ілюстрації обростають деталями. Книга набуває своєї власної візуальної мови, яку я не могла уявити, коли починала роботу над нею. Дуже хочеться побачити, яким буде фінальний проект. Ще зовсім трохи!

Літературні канікули

Уже не перший рік я марю ідеєю зняти будинок десь на відлюдді під лісом і поїхати туди, щоб, як Колін Фьорт у Реальному коханні, сидіти наодинці зі своєю книгою й писати-писати-писати.

Враховуючи ситуацію з міжнародним туризмом у 2020, недалеке ізольоване й тихе місце виявилося більше ніж логічною ідеєю для відпустки. Село для літературного експерименту знайшлося відразу ж.

З квітня я просто марила цим. Планувала поїхати у сині далі й писати весь тиждень.
Як завжди, на відпустку були Наполеонівські плани.

“Все встигну — одну книгу писатиму, другу домалюю, ще й історію для нової книги-картинки придумаю”.

По факту ж, реальність підкоригувала плани. 🙂 (Нотатка для себе на майбутнє — на такі літературні канікули потрібно відправлятися наодинці, для більших результатів).
Та все одно експеримент я рахую вдалим.

За неповний тиждень я:

– вигадала історію нового оповідання

– зібрала дуже багато референсів зі справжніх провінційних сіл, що допомогло додати реалістичності моїм ілюстраціям в книзі-картинці

– встигла проаналізувати свій аутлайн книги по слов‘янській міфології

– придумала історію наступної книги-картинки

Цього разу у мене вдвічі коротші строки для неї — завершити книгу потрібно до лютого 2021, у головній ролі тепер не людина, а історія буде розповідатися повністю візуально (так званий Silent book, який я вже давно хотіла випробувати й собі).

Літературна бібліотека та письменницькі експерименти

Провідна тема другого кварталу 2020 — Експерименти.

Я постаралася обійтися без революцій та сконцентрувалася на еволюції — стилю, творчого процесу, рутини та літературних звичок.

У цій чверті я:

✓ взялася за регулярний аналіз книг-картинок зі всього світу. Засіла на декількох тематичних онлайн-бібліотеках і почала вивчати інших авторів та ілюстраторів

✓ продовжила вивчати слов’янську міфологію

✓ зробила собі канікули від “книг, котрі письменнику-початківцю потрібно прочитати” й читала все, що хотілося

✓ почала читати нові для себе літературні форми (вірші, есе), щоб знайти натхнення для експериментів зі стилем та нові ідеї

✓ взялася провітрювати свої літературні ідеї на декількагодинних прогулянках

✓ поекспериментувавши з літературними канікулами в селі, прийняла той факт, що декілька тижнів у ізоляції з літературою раз на рік не здійснять за мене мої мрії. Мені таки потрібно більше уваги приділити створенню регулярної літературної практики. Так само, як раніше привчила себе до регулярної ілюстраційної практики.

У рамках експерименту я взялася 2 тижні щодня вести щоденник по 30 хв, що виявилося неймовірно цікавим процесом. Такі собі побачення із собою. Скільки, виявляється, цікавого можна обдумати на папері, коли знаходиш на це час.

Початково я планувала цю практику вести лише два тижні, та не захотіла зупинятися.

На сторінках нотатника з’являються історії з дитинства, про які я й не пам’ятала. Туди приходять нові персонажі та сюжети. Там ведуться дебати свідомості з підсвідомістю, ритуальне очищення від різних емоцій дня.

Перша половина 2020

Це півріччя було в основному про книгу-картинку, повернення у жанр оповідання та літературний блог. Я вчилася, відкривала для себе укрсучліт та менш відомі твори українських класиків, збирала матеріали для книги та книги-картинки, відвідала декілька вебінарів з літератури та книжкової ілюстрації, Літшколу в Карпатах, зробила літературні канікули, експериментувала з процесом та досліджувала, що підходить власне мені.

Друге півріччя обіцяє бути ще більш насиченим, з новою книгою-картинкою, новими оповіданнями та початком роботи над текстом книги.

Самій цікаво, як виглядатиме підсумок повного 2020.