Чи потрібно писати щодня?

Я довгий час жила на фоні однієї некомфортної теми, що червоною лінією розтинала всі мої дні.

«Мені потрібно писати щодня».

Крутий похід у гори? «Але я не писала сьогодні».

Цікава книга? «Знову я перестала вести щоденник регулярно…»

Вечір у друзів? «Коли там я востаннє написала оповідання?»

Якщо чесно, я і не була ніколи людиною, що писала регулярно.
Обожнювала писати ще в школі, та сідала за це далеко не щодня. Мені було легше писати інтенсивно день чи тиждень, віддаючи цьому по півдня, зате з перервами, ніж щодня по годині. Так я могла пірнати з головою у світ фантазій й не виходити з нього, доки не закінчу історію.

Але стільки розумних книг вченим тоном заявляли: «Хочеш бути письменником — пиши щодня».

Так і з´явилася оця червона лінія у моєму житті.

«Значить, я зараз не письменниця. Мені потрібно писати кожен день».

Це щоденне відчуття провини перед своєю мрією не надихало, але й не давало спокою. «Ага, якщо я не можу писати щодня, то, мабуть, і письменницею стати не готова».

А тоді Всесвіт нарешті змилувався й вирішив дати мені підказку. Я потрапила на дуже щиру Q&A лекцію письменника Андрія Чеха, де він розповів, що свої книги любить більше писати у режимі короткотривалих інтенсивних проектів. Їде один у село на 2-3 тижні й пише, пише, пише. Зовсім, як це люблю робити я.

«А, то так теж можна?» — досі пам´ятаю цю думку у своїй голові. І радісний спокій.

Червону лінію перерізали, я вільна.

Я можу бути письменницею і писати коли й скільки мені заманеться.
Цікаво, що з тієї лекції я пишу і більше, й частіше. Коли це не повинність, а пригода — писати більше однозначно легше.